управлений
УПРА́ВЛЕНИЙ¹ (ВПРА́ВЛЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до упра́вити¹.
— Додому прийшов — обід зварений, сорочка чиста, скот вправлений (Горд., Дівчина.., 1954, 268);
Бачив я в думці безмежні поля: Управлена спільним, трудом, та рілля Народ годувала щасливий, свобідний (Фр., X, 1954, 181).
УПРА́ВЛЕНИЙ² див. впра́влений¹.
Словник української мови (СУМ-11)