урочисто

УРОЧИ́СТО (ВРОЧИ́СТО). Присл. до урочи́стий.

Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина — Тараса Шевченка (Літ. газ., 24.III 1961, 1);

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. Коли ж вони повертались увечері додому, їх стрічали старі й малі (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 37);

В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело і разом урочисто (Л. Укр., III, 1952, 472);

Білим, несказанно чистим цвітом урочисто квітують вишневі садки (Коз., Гарячі руки, 1960, 107);

У Джона врочисто спалахують очі, А Томас не вірить: — Ми в шахті, чи де? (Воскр., З перцем!, 1957, 270);

Клянемось урочисто ми нині, Що під цим знаменом дорогим Будем вірно служить Батьківщині (Бичко, Вогнище, 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. урочисто — урочи́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. урочисто — див. святково  Словник синонімів Вусика
3. урочисто — УРОЧИ́СТО (ВРОЧИ́СТО). Присл. до урочи́стий. Піднесено й урочисто ознаменував український народ дні сотих роковин з дня смерті свого великого сина – Тараса Шевченка (з газ.); Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.  Словник української мови у 20 томах
4. урочисто — (врочисто). Присл. до урочистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. урочисто — Урочисто нар. Торжественно.  Словник української мови Грінченка