утихлий

УТИ́ХЛИЙ (ВТИ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ути́хнути.

Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається… (Вовчок, І, 1955, 218).

Значення в інших словниках

1. утихлий — ути́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. утихлий — УТИ́ХЛИЙ (ВТИ́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до ути́хнути. Прийде [Катря] до Чайченкової хати, подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть та й додому вертається... (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. утихлий — (втихлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до утихнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утихлий — Утихлий, -а, -е Утихшій, затихшій, объятый покоемъ. Подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть, та й додому вертається. МВ. ІІ. 139.  Словник української мови Грінченка