утримувати
УТРИ́МУВАТИ¹ (ВТРИ́МУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРИ́МАТИ (ВТРИ́МАТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Держати, тримати кого-, що-небудь, не даючи упасти.
Солдати стояли непорушні і похмуро супилися. Мерзли руки в подертих рукавицях, насилу утримуючи рушниці (Тулуб, В степу.., 1964, 185);
Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала — впустила. Чути, як гупнуло (Головко, І, 1957, 452);
І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (Рильський, II, 1960, 250).
Утри́мувати (утри́мати) рівнова́гу див. рівнова́га.
2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого-, чого-небудь або зупиняти зовсім.
Чайчиха підбитою птицею впала на край саней, намагаючись втримати, спинити їх безсилими руками (Стельмах, І, 1962, 32);
// Тримаючи, притримуючи кого-небудь, перешкоджати щось зробити.
Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Л. Укр., II, 1951, 276);
Це був Юлій. Я ступнув був до нього, але Жабі утримала мене за руку (Досв., Вибр., 1959, 159);
// Стримувати кого-небудь від якихось дій, вчинків.
Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення — це екзальтованість Бучного (Ткач, Моряки, 1948, 121);
Яремченко не втримував старого. Слухав його мову — пристрасну, злу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).
♦ Утри́мати язи́к (язика́) за зуба́ми (на при́в’язі) див. язи́к;
Утри́мувати (утри́мати) се́рце — те саме, що Зде́ржувати (зде́ржати) се́рце ( див. зде́ржувати).
Коли доля велить полягти за мій край В несподівану ранню могилу, Ти, мій батьку святий, серце скорбне втримай: Моя смерть дасть відвагу і силу! (Стар., Поет. тв., 1958, 99).
3. Просити або змушувати кого-небудь залишатися де-небудь; не відпускати.
Алла Михайлівна вже не втримувала мене, навіть не глянула на мене, прощаючись (Л. Укр., III, 1952, 607);
— Зле-бо однаково — в путь випроваджувать гостя, що хтів би Ще залишитись, чи втримувать тих, що від’їхати прагнуть (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 257);
— О, коли б то знаття! За руки б його схопила, силоміць би утримала, не пустила б у ту.. Америку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 124);
Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).
4. Не віддавати ворогові якоїсь позиції, якогось рубежу, військового об’єкта і т. ін.
— Взвод утримує сектор біля мосту. Бармаш вступив у бій просто з дороги (Коз., Гарячі руки, 1960, 139);
Ми мали наказ утримувати задінський плацдарм (Ле, Опов. та нариси, 1950, 337);
— Ти знаєш, коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Трубл., І, 1955, 71);
— Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Гончар, II, 1959, 105).
5. Зберігати що-небудь однаковим, незмінним.
— Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531);
Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (Гончар, II, 1959, 283);
Мало збудити інтерес до теми, про яку повинен розповісти [науково-популярний] фільм. Його слід ще утримати, не дати йому згаснути (Мист., 5, 1961, 36);
// Залишати у себе, в своєму користуванні, не віддавати іншому.
— Ми хочемо тільки одного: щоб земля наших дідів залишилась за нами. А пан знову хоче її відібрати.. То розузнай [дізнайся], як нам утримати землю в своїх руках і кому бити чолом (Стельмах, І, 1962, 247);
// Тримати в собі, не випускати.
Горщечки та кубики повинні бути добре проникними для коренів, здатними утримувати велику кількість води та розчинів мінеральних солей (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 73).
6. Відраховуючи певну частину якої-небудь суми (зарплати і т. ін.), не віддавати її з якихось причин.
УТРИ́МУВАТИ², ую, уєш, недок., перех.
1. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування.
Тільки клас пролетарів, що утримує все суспільство, спроможний здійснити соціальну революцію (Ленін, 16, 1971, 66);
Залишитись у цей скрутний час без людини, яка, сказати правду, утримує весь дім, це рівнозначно тому, що загинути взагалі (Вільде, Сестри.., 1958, 345);
// Доглядати, годувати (тварин) де-небудь.
Довгий час на свинарських фермах.. тварин на відгодівлі утримували в станках (Колг. Укр., 9, 1959, 24).
2. Бути власником, господарем якого-небудь закладу, підприємства.
Дитинство своє провела [Докія Григорівна] в притулку, який утримувала вдова-поміщиця (Донч., IV, 1957, 161).
3. Тримати в певному стані.
Колективи, які утримують робочі місця в зразковому порядку, заохочуються морально і матеріально (Ком. Укр., 2, 1966, 15);
Утримувати плантації в розпушеному і чистому від бур’янів стані.
Словник української мови (СУМ-11)