ухід
УХІ́Д, ухо́ду, ч., іст. Місце для промислу.
Козаки й січовики провадили оборону,.. але мали й «уходи», місця для промислів (рибні, мисливські і т. ін.) (Л. Укр., VIII, 1965, 251);
// ухо́ди, ів, мн. Промисли.
Дехто з козаків пішов на уходи за Ворсклу у степ.. Одні рибалчили, інші полювали, треті — солили й сушили, в’ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).
Словник української мови (СУМ-11)