ушкал
УШКА́Л, а, ч., заст. Річковий розбійник.
То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали (Сл. Гр.);
Верига нарешті вперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 132).
Словник української мови (СУМ-11)