фаркання

ФА́РКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фи́ркати та звуки, утворювані цією дією.

Горлав від машини шофер, намагаючись перекричати і гудіння мотора, і фаркання власної машини (Вітч., 12, 1948, 92);

Ввечері на заході червоному стихало фаркання крил (Головко, І, 1957, 229)

Значення в інших словниках

1. фаркання — фа́ркання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. фаркання — ФА́РКАННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. фа́ркати та звуки, утворювані цією дією. Горлав від машини шофер, намагаючись перекричати і гудіння мотора, і фаркання власної машини (із журн.); Ввечері на заході червоному стихало фаркання крил (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. фаркання — -я, с., діал. Дія за знач. фаркати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови