фашина
ФАШИ́НА, и, ж. В’язка хмизу, лози, очерету циліндричної форми для укріплювання насипів, гребель, доріг і т. ін.; тарас.
Та ось нарешті газик вривається на високу греблю, укріплену мистецьки зробленими фашинами (Загреб., Шепіт, 1966, 307);
Суворов віддав розпорядження заготувати тридцять драбин і тисячу фашин, що могли здатися при штурмі фортеці (Добр., Очак. розмир, 1965, 327);
// збірн. Гілля, лоза тощо, з яких роблять такі в’язки.
На Поліссі.. багато фашини й жердин (Хлібороб Укр., 9, 1966, 10).
Словник української мови (СУМ-11)