фицати
ФИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що брика́ти 1, 4; хвицати.
Я сів верхи на паличку й поскакав по провулку, вдаючи, що об’їжджаю норовистого коня, тому басував, ставав цапа, фицав задом і бив копитами землю (Панч, На калин, мості, 1965, 14).
Словник української мови (СУМ-11)