формально
ФОРМА́ЛЬНО, присл.
1. Офіційно, дотримуючись встановлених правил, виконуючи необхідні формальності (у 2 знач.).
[Мартіан:] Ардентів батько був мій друг і поручив його моїй опіці, як умирав. [Ізоген:] Формально ти не був опікуном (Л. Укр., III, 1952, 298);
Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті — ще ближче зійшовся з військовими (Кучер, Голод, 1961, 201);
Олександр Юхимович Стадник формально не мав відношення до вокального мистецтва (Дмит., Наречена, 1959, 145).
2. Дотримуючись лише форми (у 6 знач.), не вникаючи, не заглиблюючись в суть чого-небудь.
Він узяв слово, критикував тих юнаків, що формально поставилися до навчання у вечірній школі робітничої молоді (Кочура, Родина.., 1962, 9);
// Для видимості.
— Я розповім вам про випадок у той наш рейс. Формально — ми зафрахтувалися перевезти вантаж, а фактично — шукали когось, щоб пограбувати (Ю. Янов., II, 1958, 152).
3. Маючи ту чи іншу форму (у 7 знач.); дотримуючись тієї чи іншої форми.
Надзвичайно складна за своєю побудовою, формально, можливо, еклектичною, вона [«Звенигора»] дала щасливу можливість мені — виробничнику-самоукові — випробувати зброю в усіх жанрах (Довж., І, 1958, 22);
Формально писати "під" Маяковського — річ частенько безплідна, як ми бачимо у деяких сучасних російських поетів (Рильський, IX, 1962, 76).
4. заст. Справді, по-справжньому.
Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту [Начка] (Фр., VI, 1951, 213);
Вже до кінця Йон не відступавсь від Гашіци: він формально залицявся, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (Коцюб., І, 1955, 235).
Словник української мови (СУМ-11)