фуркотіння

ФУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. фуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина, і, заколисаний одноманітним фуркотінням моторів, поспішав думками вперед (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316).

Значення в інших словниках

1. фуркотіння — фуркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. фуркотіння — ФУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. фуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина, і, заколисаний одноманітним фуркотінням моторів, поспішав думками вперед (Ю. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
3. фуркотіння — -я, с. Дія за знач. фуркотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови