фус

ФУС, у, ч., діал. Осад.

— Тут же не олія, а один фус на дні лишився (Стельмах, Хліб.., 1959. 389).

Значення в інших словниках

1. фус — фус іменник чоловічого роду осад діал.  Орфографічний словник української мови
2. фус — Осад, поденки, оденки, гуща.  Словник синонімів Караванського
3. фус — див. гуща, подонки, седимент, преципітат  Словник чужослів Павло Штепа
4. фус — ФУС, у, ч., діал. Осад. – Тут же не олія, а один фус на дні лишився (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. фус — фус (перев. мн. фу́си) 1. осад (м, ср, ст) 2. кавова гуща; листки завареного чаю (м, ср, ст) ◊ фу́си в голові вул. розум (ст)|| = розум  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. фус — -у, ч., діал. Осад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. фус — О́САД (дрібні частки, що осідають або виділяються з рідини, газоподібного середовища на дні чогось), ОСА́ДОК, ВІДСТІ́Й, ОДЕ́НКИ мн., розм., ПРЕЦИПІТА́Т хім., ФУС спец. Вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (З.  Словник синонімів української мови