фізіологічний
ФІЗІОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до фізіології (у 1 знач.).
Величезне значення для розвитку радянської медичної науки має фізіологічне вчення академіка І. П. Павлова, яке грунтується на матеріалістичному розумінні світу (Заг. догляд за хворими, 1957, 7);
Такі фізіологічні дослідження, які одночасно є лікувальною процедурою, дають можливість вивчити поряд із фізіологічною дією і терапевтичний ефект (Мед. ж., XXIII, 4, 1954, 75).
2. Пов’язаний з життєвими функціями організму, його життєдіяльністю.
[Ганна:] Ви обоє і мама, ви для нього… [Андрій:] Чужі — хочеш сказати? Хоча се факт, сказати б, фізіологічний, але психологічно се могло б бути інакше (Л. Укр., III, 1952, 719);
Мої сльози так само, як і сміх — це фізіологічні процеси, що їх звикли збуджувати в мені певні обставини (Ю. Янов., II, 1958, 43);
Сезонні фізіологічні ритми спостерігаються майже у всіх рослин, комах і тварин. Із року в рік вони настають в даній місцевості в один і той же час (Знання.., 12, 1968, 7);
// Необхідний для життєдіяльності тваринного й рослинного організму.
Фізіологічні солі; Фізіологічне тепло.
▲ Фізіологі́чна аку́стика — розділ акустики, що вивчає утворення й сприймання звуків живими істотами;
Фізіологі́чна о́птика — розділ оптики, що вивчає сприйняття світла живими істотами та їх зорові відчуття;
Фізіологі́чний ро́зчин — штучно приготовлений водно-сольовий розчин, за осмотичним тиском і сольовим складом близький до плазми крові.
Затримка води в організмі здійснюється найкраще тоді, коли її вводять у вигляді сольового розчину, близького за своєю концентрацією до крові (так званий фізіологічний розчин) (Наука.., 8, 1959, 25).
Словник української мови (СУМ-11)