хапливо
ХАПЛИ́ВО. Присл. до хапли́вий.
Прокинулась вона так хапливо, немовби її штовхнули (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88);
Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Тют., Вир, 1964, 7).
Словник української мови (СУМ-11)ХАПЛИ́ВО. Присл. до хапли́вий.
Прокинулась вона так хапливо, немовби її штовхнули (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88);
Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Тют., Вир, 1964, 7).
Словник української мови (СУМ-11)