хвацький
ХВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Завзятий, запальний.
З Марини була гарна, хвацька молодиця (Вітч., 3, 1946, 48);
Микитка виявився кмітливим, хвацьким і поворотким хлопцем (Ю. Янов., Мир, 1956, 157);
Віктор розумів. Миколка хлопець гарячий, хвацький (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 26);
// Бравий, молодецький.
Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (Жур., Даша, 1961, 15);
— Так точно,— намагаючись бути по-військовому хвацьким, відповів Юрко (Собко, Нам спокій.., 1959, 54);
// Який виражає запал, молодецтво.
Анрі-Жак ішов, і йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу (Ю. Янов., II, 1954, 51);
Вигляд у Сені був хвацький: на грудях автомат, біля пояса гранати, безкозирка набакир,— ну, чим не воїн? (Ткач, Крута хвиля, 1956, 321);
Картуз на голові в Степана — теж льотчицький, з голубим околишем, ..з великою золотою емблемою, з чорним хвацьким козирочком, маленьким, твердим, загнутим, як у орла дзьоб (Загреб., Спека, 1961, 23);
// Сповнений запалу, молодецтва.
Кілька десятків хлопців і дівчат, утворивши коло, напружено стежили за танцюристами, мимохіть вигинаючись в такт ритму , готові, як здавалося, щохвилини пуститися в танок, збуджені хвацькою грою гармоніста й нестримним ходором танцюристів (Коцюба, Нові береги, 1959, 120);
Чергові козаки з гиком і хвацьким свистом мчали повз землянки, зганяючи своїх коней до водопою (Тулуб, В степу.., 1964, 305);
Часто в кватирку залітала хвацька пісня — то співали неподалік хлопці й дівчата, споруджуючи гуртожиток для студентів механічного технікуму (Хижняк, Невгамовна, 1961, 267);
// Баский, швидкий (про коней).
— А ти не накладай багато: коник плохенький. — Не був би плохенький, якби кобилу не вбило, ще який би кінь хвацький вийшов (Хотк., І, 1966, 128).
Словник української мови (СУМ-11)