хвища

ХВИ́ЩА, і, ж., розм. Сильний холодний дощ або великий сніг з вітром; снігова буря.

[Кезгайло:] Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить… (Коч., П’єси, 1951, 213);

Їхали вони довго, ще більше крутилися та петляли, все ніяк не могли втрапити, куди треба було. Зимовий день короткий — отож і ніч застала їх у полі, хвища знялася (Збан., Сеспель, 1961, 246);

Були ж: зима й холодна хвища, Війни смертельний, злий удар… (Мал., Серце.., 1959, 48).

Значення в інших словниках

1. хвища — див. вітер; дощ; заметіль; негода; холод  Словник синонімів Вусика
2. хвища — ХВИ́ЩА, і, ж., розм. Сильний холодний дощ або великий сніг з вітром; снігова буря. [Кезгайло:] Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить... (І.  Словник української мови у 20 томах
3. хвища — -і, ж., розм. Сильний холодний дощ або великий сніг з вітром; снігова буря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хвища — Хви́ща, -щі, -щею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хвища — Хви́ща, -щі ж. Сильный холодный дождь или снѣгъ съ вѣтромъ. Там така хвища на дворі, шо й собаки поховались. Волч. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка