хлюпотіння
ХЛЮПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хлюпоті́ти і хлюпоті́тися та звуки, утворювані цією дією.
Навколо .. муру, що оточує маєток, хлюпоче у широкому рові вода. Хлюпотіння те особливою музикою переливається у вухах Данила Петровича (Рибак, Дніпро, 1953, 18);
Ася десь зникла за острівком, і за хвилину звідти чути було її хлюпотіння в воді (Досв., Вибр., 1959, 419).
Словник української мови (СУМ-11)