хмурніти
ХМУРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати хмурим, хмурішим.
Хмурнів небозвід… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 32);
Далекі далі — від хмари хмурніли і враз прояснились (Тич., І, 1957, 263);
Хмурнів [Богун], непривітні думи глибокими зморшками спадали на чоло (Кач., II, 1958, 471);
Роман Петрович нудився, хмурнів і, впавши в якесь напівзабуття, впивався поглядом у стелю (Коз., Сальвія, 1959, 103);
На високому білому чолі вчительки лягає зморшка, на мить хмурніє обличчя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 301).
Словник української мови (СУМ-11)