хоркати

ХО́РКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати глухий уривчастий звук, виштовхуючи з шумом повітря з ніздрів, рота.

Коні хоркали, били копитами, розсипаючи бризки, але рушити куди-небудь не могли, бо екіпажі стояли дуже тісно (Ільч., Серце жде, 1939, 261);

З коней падала біла піна, вони втомлено хоркали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 513);

// Уривчасто, з шумом випускати повітря, пару тощо (про паровоз, машину, мотор і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. хоркати — хо́ркати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хоркати — ХО́РКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати глухий уривчастий звук, штовхаючи повітря з ніздрів, рота. Коні хоркали, били копитами, розсипаючи бризки, але рушити куди-небудь не могли, бо екіпажі стояли дуже тісно (О.  Словник української мови у 20 томах
3. хоркати — -аю, -аєш, недок. Видавати глухий уривчастий звук, виштовхуючи з шумом повітря з ніздрів, рота. || Уривчасто, з шумом випускати повітря, пару тощо (про паровоз, машину, мотор і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хоркати — ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док.  Словник синонімів української мови