хрещик
ХРЕ́ЩИК, а, ч.1. розм. Те саме, що хре́стик.
Звідки ти, могило, У степу взялася? Хрещик з очерету, Земля не вляглася (П. Куліш, Вибр., 1969, 407);
Цар справді таки йому хрещика на грудях своєю рукою почепив (Барв., Опов.., 1902, 258);
Біля.. окоренків проглядали цупкі зелені хрещики барвінку (Стельмах, І, 1962, 217).
2. Рід гри, в котрій одна пара гравців ловить другу, яка після голосового сигналу розбігається, тікаючи від першої пари; танко́ва гра, під час якої хлопці й дівчата міняються місцями.
— Пішла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика, пісеньок би поспівала (Кв.-Осн., II, 1956, 27);
— А чом же! як часом припаде охота, то й бігаю в хрещика попід вербами од кутка городу до кутка,— сказав Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 305);
Пасажирський поїзд прибув на маленьку станцію надвечір. На дві хвилини на пероні здіймалася метушня, ніби люди починали гратися в хрещика (Панч, На калин. мості, 1965, 303).
3. Те саме, що хрест 4.
Сорочка, хоч і теж латана, вишита біля коміра рідним хрещиком… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 16).
4. Рід орнаменту у вигляді хрестиків на дереві, посуді і т. ін.
Словник української мови (СУМ-11)