хронометраж
ХРОНОМЕТРА́Ж, у́, ч. Вимірювання робочого часу, що йде на виконання виробничих елементів операцій.
[Макар:] Надрукували мою статейку. Писав я її довго. Місяць ходив по шахті з годинником, хронометраж робив. Виклав усе (Корн., II, 1955, 134);
Особливість роботи театрального композитора полягає в тому, що свої творчі задуми він має узгоджувати з хронометражем даної сцени, з її ритмом, характером (Мист., 3, 1969, 33).
Словник української мови (СУМ-11)