хрущик
ХРУ́ЩИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до хрущ.
— А то якось квасолю полю, а воно, як курчатко, біжить із садка і хрущика на лопушині несе (Тесл., З книги життя, 1949, 16);
Як лиш май настав чудовий, Хрущики, немов у змові, Всі в один збудились день (У. Кравч., Вибр., 1958, 201).
ХРУ́ЩИК² див. хру́щики.
Словник української мови (СУМ-11)