хто-будь
ХТО-БУ́ДЬ, кого-бу́дь, займ. неознач., розм. Абихто, хто-небудь, кожний.
З церкви виходив [Юріштан] — не відіб’єшся: той просить ласки зайти до хати, той кличе на обід, той до корчми. Та все не хто-будь, все багачі, перші газди (Хотк., II, 1966, 113).
Словник української мови (СУМ-11)