худенький

ХУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до худи́й¹.

Недалеко над високим обривним глинищем біля самої прірви стоїть худенька, аж світиться, дівчинка (Крот., Сини.., 1948, 17);

Так од світання до пізньої ночі Бігає, носиться білка маленька, Дуже худенька і стомлена дуже (Воронько, Мирний поспокій, 1960, 53);

Біжу туди — і на порозі мене опікають дві жаринки Стасевих очей, і дві худенькі ручки притискають до грудей пукалку з бузини (Коцюб., II, 1955, 258).

Значення в інших словниках

1. худенький — худе́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. худенький — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. худенький — [худен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. худенький — ХУДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до худи́й¹. Недалеко над високим обривним глинищем біля самої прірви стоїть худенька, аж світиться, дівчинка (Є. Кротевич); Так од світання до пізньої ночі Бігає, носиться білка маленька, Дуже худенька і стомлена дуже (П.  Словник української мови у 20 томах
5. худенький — -а, -е. Пестл. до худий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. худенький — Худий, -а, -е 1) Худой, тощій. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Ном. № 5678. 2) Худой, дурной. На козака худа слава, що робить не вміє. н. п. ум. худенький, худесенький.  Словник української мови Грінченка