худина

ХУДИНА́, и, ж., діал.

1. Абстр. ім. до худи́й¹.

Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (Тулуб, Людолови, І, 1957, 378).

2. Виснажена тварина.

Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Сл. Гр.).

3. збірн. Худоба (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. худина — див. худий  Словник синонімів Вусика
2. худина — ХУДИНА́, и, ж., діал. 1. Абстр. ім. до худи́й¹. Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (З. Тулуб). 2. Виснажена тварина. Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Сл. Б. Грінченка). 3. збірн. Худоба (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
3. худина — -и, ж., діал. 1》 Абстр. ім. до худий I. 2》 Виснажена тварина. 3》 збірн. Худоба (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. худина — Худина, -ни ж. Худоба, также: худое, тощее животное. Худину таку купив, що лиш шкіра та кости, а орати чим? Камен. у.  Словник української мови Грінченка