хідничок

ХІДНИЧО́К, чка́, ч. Зменш. до хідни́к.

Так іі [хатину] завіяло за ніч, що тільки димар стирчав з-під снігу. Та дядько вже встиг прокопати хідничок, і дівчина легко прошмигнула ним до дверей (Речм., Весн. грози, 1961, 12);

Простягла [Марія] хідничок уздовж софки й вийшла в кухню (Тудор, Народження, 1941, 24).

Значення в інших словниках

1. хідничок — хідничо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хідничок — див. стежка; хідник  Словник синонімів Вусика
3. хідничок — ХІДНИЧО́К, чка́, ч. Зменш. до хідни́к. Так іі [хатину] завіяло за ніч, що тільки димар стирчав з-під снігу. Та дядько вже встиг прокопати хідничок, і дівчина легко прошмигнула ним до дверей (В. Речмедін); Простягла [Марія] хідничок уздовж софки й вийшла в кухню (С. Тудор).  Словник української мови у 20 томах
4. хідничок — -чка, ч. Зменш. до хідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови