цинубель

ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням.

Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком — цинубелем, який робить їх шорсткими (Гурток «Умілі руки..», 1955, 59).

Значення в інших словниках

1. цинубель — цину́бель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. цинубель — ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком – цинубелем, який робить їх шорсткими (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. цинубель — -я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок із зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цинубель — цину́бель (нім. Zahnhobel, від Zahn – зуб і Hobel – рубанок) столярний інструмент, рубанок із зазубринами.  Словник іншомовних слів Мельничука