цирконій

ЦИРКО́НІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал; використовується в техніці.

Велике значення має відкриття родовища цирконію в морських розсипищах третинного віку (Розв. науки в УРСР.., 1957, 267);

Цирконій є досить поширеним у земній корі елементом, але він дуже розпилений (Заг. хімія, 1955, 582).

Значення в інших словниках

1. цирконій — цирко́ній іменник чоловічого роду хімічний елемент  Орфографічний словник української мови
2. цирконій — ЦИРКО́НІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал; використовується в техніці. Велике значення має відкриття родовища цирконію в морських розсипищах третинного віку (з наук. літ.); Цирконій є досить поширеним у земній корі елементом, але він дуже розпилений (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. цирконій — -ю, ч. Zr. Хімічний елемент, проста речовина якого – блискучий сріблястий метал, прозорий для нейтронів. З нього виготовляють оболонки тепловидільних елементів ядерних реакторів, хімічну апаратуру, деталі літальних апаратів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цирконій — цирко́ній (від циркон) хімічний елемент, символ Zr, ат. н. 40; сріблясто-білий метал. Застосовують як конструкційний матеріал у ядерній енергетиці, в електровакуумних приладах тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. цирконій — Zr, хіміч. елемент з атомним числом 40; твердий тугоплавкий метал сріблястого кольору; при кімнатній темп. хіміч. стійкий, підігрітий реагує, напр., з киснем (окис ц. ZrO2 — тугоплавка хіміч.  Універсальний словник-енциклопедія