ціпити

ЦІПИ́ТИ, плю, пиш; мн. ці́плять; недок. Міцно, щільно стискувати.

«..я живий!» Підводився [Микита] на лікті, І ціпив зуби, щоб не застогнать (Шпорта, Запоріжці, 1952, 63).

♦ Моро́з ці́пить — тримається великий мороз.

Коло Морозовської повіяли теплі вітри, пригріло сонце, почав підтавати сніг, але ночами ще ціпили дошкульні морози (Кучер, Зол. руки, 1948, 54).

Значення в інших словниках

1. ціпити — ЦІ́ПИТИ, плю, пиш; мн. ці́плять; недок. Міцно, щільно стискувати. “.. Я живий!” Підводився [Микита] на лікті, І ціпив зуби, щоб не застогнать (Я. Шпорта); // перен. Щось довго терпіти. Село-колгосп згортається, село гнеться до землі, село ціпить зуби і нащетинюється (У. Самчук).  Словник української мови у 20 томах
2. ціпити — ці́пити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. ціпити — -плю, -пиш; мн. ціплять; недок. Міцно, щільно стискувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови