цісарський

ЦІ́САРСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до ці́сар; належний цісареві.

— Я подам до суду, і тоді ти затрубиш у жменю! — кричав Ботушкан, розкриваючи рота, як цісарську браму (Казки Буковини.., 1968, 13);

Він нарахував Швейкові цілий ряд різних злочинів, починаючи з державної зради і кінчаючи образою його величності і членів цісарського дому (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26);

// Який виходить від цісаря.

Старенький навчав побожно Підошву: — То, вважаєте, куме, що панська ласка та й цісарський параграф. Так має бути (Март., Тв., 1954, 182).

2. Пов’язаний з політичним режимом на чолі з цісарем; монархічний, самодержавний.

Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 25);

Цісарські, панські, папські сили — Від них тут лиш глуха луна… Чолом склонімось до могили Борця з пітьмою — Галина! (Рильський, III, 1961, 99);

Будучи полум’яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії і цісарський уряд Австро-Угорщини, що жорстоко гнобили поневолені народи, створивши в себе «тюрми народів» (Ком. Укр., 8, 1966, 62);

//Державний, казенний-за режиму цісаря (у 2 знач.).

— Нема, нема її [їй] кому Врубати дрівець. Бо їй [її] синок, один в дому,— Цісарський стрілець (Федьк., Буковина, 1960, 24);

Впевненою рукою змальовує П. Козланюк картини галицького села, тяжке, безпросвітне життя селянства, на шиї якого сидять і цісарські чиновники, і пани, і «свої» куркулі, і уніатська церква (Рад. літ-во, 3, 1957, 15);

// Стос. до державної служби за цісаря (у 2 знач.).

Він, густо зашарівшись, видобувсь на край трибуни, зняв своє пом’яте кепі, з давно вже видертою геть цісарською кокардою, і, посміхаючись, вклонився з трибуни людям (Гончар, II, 1959, 68).

Значення в інших словниках

1. цісарський — (напр. удар, бук): дуже сильний, болючий; цісарська дорога: мощена (протилежно до «польської»), [V] — Цісарська дорога: шосе [III]  Словник з творів Івана Франка
2. цісарський — (лад) монархічний, ЦАРСЬКИЙ; (- службу, у цісаря) державний.  Словник синонімів Караванського
3. цісарський — ЦІ́САРСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ці́сар; належний цісареві. – Я подам до суду, і тоді ти затрубиш у жменю! – кричав Ботушкан, розкриваючи рота, як цісарську браму (з казки); Він нарахував Швейкові цілий ряд різних злочинів...  Словник української мови у 20 томах
4. цісарський — ці́сарський прикметник  Орфографічний словник української мови
5. цісарський — цісарський : ◊ цісарська дорога битий шлях (ст): Битий гостинець, названий тоді “цісарська дорога”, що провадить до Львова зі Стрия, – то історичний шлях. Він йде через Тухлю в Карпатах. Його описує Іван Франко у “Захарі Беркуті”.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. цісарський — -а, -е. 1》 Прикм. до цісар. || Належний цісареві. 2》 Пов'язаний з політичним режимом на чолі з цісарем; монархічний, самодержавний. || Державний, казенний – за режиму цісаря (у 2 знач.). || Стос. до державної служби за цісаря (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. цісарський — Ці́сарський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цісарський — Цісарський, -а, -е 1) Австрійскій. 2) Императорскій. Цісарський стрілець. Федьк. І. 39.  Словник української мови Грінченка