чикнути

ЧИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, перех. і неперех., розм. Однокр. до чи́кати.

Роман не зоглядівся, як Соломія чикнула ножицями, одтяла йому.. бурці з одного боку, а потім одшматувала клапоть русявої бороди (Н.-Лев., VI, 1966, 393);

— Дозволь чикнути собі на пам’ять оцей гарненький локон… (Гончар, II, 1959, 93);

— Піймаємо ту птаху в садку та й …— промовила цариця і чикнула себе пальцем по шиї (Н.-Лев., IV, 1956, 27).

Значення в інших словниках

1. чикнути — ЧИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, немо́, нете́, док., кого, що і без прям. дод., розм. Однокр. до чи́кати 1. Роман не зоглядівся, як Соломія чикнула ножицями, одтяла йому .. бурці з одного боку, а потім одшматувала клапоть русявої бороди (І.  Словник української мови у 20 томах
2. чикнути — чикну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. чикнути — -ну, -неш, перех. і неперех., розм. Однокр. до чикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чикнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
5. чикнути — Чикнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ чикати. Візьмуть, чикнуть ножем пальця. Драг. 2.  Словник української мови Грінченка