чималенький
ЧИМАЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чимали́й.
В руках Каргат тримав чималенький, акуратно перев’язаний пакунок (Шовк., Інженери, 1956, 119);
Жінка стала одбирати книжки.. Чималеньку вже навідкладала купку і ще відбирала (Головко, II, 1957, 452);
Поява Нен-Сагора в їдальні зробила чималеньку сенсацію (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 314).
Словник української мови (СУМ-11)