чубарик

ЧУБА́РИК, а, ч. Зменш. до чуба́р.

Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Грим., Незакінч, роман, 1962,149).

Значення в інших словниках

1. чубарик — ЧУБА́РИК, а, ч. Зменш. до чуба́р. Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах
2. чубарик — чуба́рик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чубарик — чуба́рик (перев. мн. чуба́рики) 1. особа із Радянського Союзу за перших совітів (перев. військовий)(ст): – Памйонтка, люди, памйонтка: капітан – як злото, і пані – як маліна! – лепетів фотограф, махаючи ще вогкими картками. – Що би не було, а зд'єнцє єст!...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. чубарик — -а, ч. Зменш. до чубар.  Великий тлумачний словник сучасної мови