чумбур

ЧУМБУ́Р, а, ч. Повід вуздечки, за який водять або прив’язують верхового коня.

Недоуздок складається з уголовного ременя, двох щічних ременів, намордного ременя.., чумбура (Конярство, 1957, 185);

Той під’їхав до купи, зліз з коня і прив’язав чумбуром до сучка (Морд., І, 1958, 92).

Значення в інших словниках

1. чумбур — ЧУМБУ́Р, а, ч. Повід вуздечки, за який водять або прив'язують верхового коня. Недоуздок складається з уголовного ременя, двох щічних ременів, намордного ременя.., чумбура (з наук. літ.); Той під'їхав до купи, зліз з коня і прив'язав чумбуром до сучка (Д. Мордовець).  Словник української мови у 20 томах
2. чумбур — чумбу́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чумбур — -а, ч. Повід вуздечки, за якого водять або яким прив'язують верхового коня.  Великий тлумачний словник сучасної мови