шарх

ШАРХ, ШАРХ-ША́РХ, виг. Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін.

Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх… (Кол., На фронті.., 1959, 29);

— Виклепав [Оверко] косу, помантачив.. І поніс, брате, наскрізь через усі гони — шарх! шарх!.. (Головко, І, 1957, 226).

Значення в інших словниках

1. шарх — ШАРХ, ШАРХ-ША́РХ, виг. Звуконаслідування, що вживається на означення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін. Оркестр грає марш, я чую потужні звуки труб і дружний тупіт ніг: шарх-шарх, шарх-шарх... (П.  Словник української мови у 20 томах
2. шарх — шарх вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови