швиденько
ШВИДЕ́НЬКО. Присл. до швиде́нький.
Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося її сердечко (Вовчок, І, 1955, 318);
— Ой, вернись назад, Петрусю, Швиденько вернися! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 150);
В хаті не було ні живої душі. Повітря було таке важке, що я швиденько вискочив у двір… (Н.-Лев., II, 1956, 393);
— Слухай,— швиденько перебив сина батько,— коли кравець пошиє тобі штани, що лиш на кітку налазять, то ти йому заплатиш? (Крим., Вибр., 1965, 400).
Словник української мови (СУМ-11)