шелепати
ШЕЛЕ́ПАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Шарудіти.
Багач поглядає: його Івась мірчуками Злото висипає. Бряжчить золото здалека, Шелепають шати (Рудан., І, 1908, 161).
2. Ляскати, ляпати, йдучи, їдучи.
Пройде з Києва, шелепаючи колесами по жовтій воді, перший пароплав (Донч., VI, 1957, 449);
// Брести по воді, багні, заростях і т. ін., утворюючи глухі звуки, шум.
Словник української мови (СУМ-11)