шматуряка
ШМАТУРЯ́КА, и, ж. Збільш. до шмато́к 1.
Хлопець згадав раптом, що їсти ж йому хотілося. Взяв на столі під скатертиною хлібину житню й довго возився біля неї, а таки одломив добру шматуряку і ну її вминати (Головко, II, 1957, 87).
Словник української мови (СУМ-11)