шморгонути
ШМОРГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до шмо́ргнути.
Секретар постеріг лопатки в горосі. Він тілько шморгонув носом і нічого нікому не сказав (Мирний, І, 1954, 160);
— Ваня! Товариш єфрейтор, сюди! — голосно гукнув він, шморгонув другого хулігана по плечах, і на цьому бійка закінчилася (Хижняк, Невгамовна, 1961, 46).
Словник української мови (СУМ-11)