шмуклер
ШМУ́КЛЕР, а, ч., заст. Позументник.
— Прогавили наші, що й казати..— Так це ж не тільки в кравців,— підхопив Хома.— У шмуклерів те ж саме. Там і наші, і євреї, і татари платять біскупові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 177).
Словник української мови (СУМ-11)