шнурівка
ШНУРІ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що шнур 1; шнурок.
Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою, поклав поверх книжки (Чаб., Тече вода.., 1961, 60);
Після вироку майора прийшов конвой, з Миколи зняли солдатський ремінь, ремінець, що підтримував штани, шнурівки від черевиків і повели в підвал (Гжицький, У світ.., 1960, 213).
2. заст. Корсет (у 1 знач.).
Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку… Взяла спідницю і шнурівку, 1 хліба з сіллю на тарілку, К Еолу мчалась, як оса (Котл., І, 1952, 66);
[Клавочка:] Де ти пропала? Іди затягни мені шнурівку. Мерщій (Коч., І, 1956, 99);
Служниці, знаючи усі панянські звички, її незайманий, стрункий та гнучкий стан Беруть шнурівкою в жорстоко-ніжний бран (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 161);
*У порівн. Вона підійшла до дзеркала, подивилася на себе з лівого боку, потім з правого, стягнула плаття в талії, як шнурівку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 319).
3. діал. Сорт тютюну з великим листям.
Словник української мови (СУМ-11)