шпаргал

ШПАРГА́Л, а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір.

— Он, бачите,— каже Гвинтовка,— ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Які тепер смирні та покірливі, що в мене воли в дворі; а піди поговори з їми в магістраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпаргал із вислою печаттю! (П. Куліш, Вибр., 1969, 123);

// перев. мн., розм. Рукописи, записи.

— Ти дурнісінько тільки сидиш та нидієш над отими шпаргалами. Ти ніколи не будеш магістром,— дражнив Кованько (Н.-Лев., І, 1956, 609);

Як знайдеться зайвий час, то ще пориюся у своїх шпаргалах, може, ще що добуду, то теж зашлю (Мирний, V, 1955, 375).

Значення в інших словниках

1. шпаргал — ШПАРГА́Л, а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір. – Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби.  Словник української мови у 20 томах
2. шпаргал — шпарга́л іменник чоловічого роду старий пописаний папір розм., арх.  Орфографічний словник української мови
3. шпаргал — -а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір. || перев. мн., розм. Рукописи, записи.  Великий тлумачний словник сучасної мови