шусть

ШУСТЬ, виг., розм.

1. Те саме, що гульк 1.

Аж шусть! пан писар з командою: — Де ваш Левко мандрований? (Кв.-Осн., II, 1956, 303);

[Хома:] Не вспів очуматись як слід, Аж шусть, вбігає в хату дід, Наш сторож із бурси, і гукає: — А йди до ректора (Кроп., V, 1959, 281).

2. Уживається як присудок за знач. шу́снути.

Бовтнувся я в ріку, як стояв, і так мене та вода освіжила, що я духом став на другім березі, перебіг через луку та шусть у лози (Фр., II, 1950, 25);

І взяло ж таку звичку дитя: прокидається ледь світ — і шусть у ліжко, щоб хоч трохи відчути батьківської ласки (Цюпа, Краяни, 1971, 65).

Значення в інших словниках

1. шусть — див. тікати; шасть  Словник синонімів Вусика
2. шусть — ШУСТЬ, виг., розм. 1. Те саме, що гульк 1. Аж шусть! пан писар з командою: – Де ваш Левко мандрований? (Г. Квітка-Основ'яненко); [Хома:] Не вспів очуматись як слід, Аж шусть, вбігає в хату дід, Наш сторож із бурси, і гукає: – А йди до ректора (М.  Словник української мови у 20 томах
3. шусть — виг., розм. 1》 Те саме, що гульк 1). 2》 Уживається як присудок за знач. шуснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шусть — Шусть, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шусть — Шусть меж. 1) Шасть, шмыгъ. Шусть у шинк. Левиц. І. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. Ном. № 7521. 2) Выражаетъ быстрое всовываніе во что. ЕЗ. V. 121. Палицею шусть в діру. Гн. II. 25. 3) шусть на люльки. Будемъ мѣняться трубками. Ананьев. у.  Словник української мови Грінченка