щемливий
ЩЕМЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який щемить (у 1 знач.);
// Те саме, що тупи́й 6.
2. перен. Те саме, що болю́чий 2.
Якась щемлива жалість охопила парубка, гаряче, мов горілчаний огонь, покотилась по руках і ногах (Стельмах, II, 1962, 399);
Світлом перших дитячих сяєв, болем перших незаслужених кривд, щемливою тугою безповоротності розбентежила вона [школа] зараз його вразливу душу (Гончар, Таврія, 1952, 122);
Ласкавою добрістю війнуло.. від старих цямрин і мідного кухля, який для Твердохліба був не просто кухлем, а щемливою згадкою далекої юності (Цюпа, Краяни, 1971, 23).
Словник української мови (СУМ-11)