ювілянт

ЮВІЛЯ́НТ, а, ч., рідко. Те саме, що ювіля́р.

Значення в інших словниках

1. ювілянт — [йув'іл’ант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іy  Орфоепічний словник української мови
2. ювілянт — ЮВІЛЯ́НТ, а, ч., рідко. Те саме, що ювіля́р. Остап Вишня, обігравши слово “перепелинята”, яке не міг вимовити Роман з однойменного оповідання надіслав телеграму такого змісту: “Многа літа славному ювілянтові. Перепелинята перемогли” (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. ювілянт — ювіля́нт іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
4. ювілянт — -а, ч., рідко. Те саме, що ювіляр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ювілянт — ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу).  Словник синонімів української мови