язичковий
ЯЗИЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до язичка, з язичком; який нагадує собою язичок.
Усі різновиди духових інструментів, які тепер побутують серед народу, за способом звукодобування можна поділити на три основні групи: амбушурні (ріг, трембіта, труба), свистячі (різноманітні свистки, сопілки..) і язичкові (волинка, дримба, сурма) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 25).
2. Прикм. до язичо́к 3.
Жовті пелюстки язичкових квіток соняшника використовують у медицині як ліки (Ол. та ефір. культ., 1956, 17);
Серед гуцулів побутує легенда про чудодійну силу гірської рослинки [нечуйвітру] з оранжево-жовтими язичковими квіточками (Знання.., 1, 1970, 30).
3. лінгв. Який вимовляється за участю м’якого піднебіння і язичка (у 2 знач.) (про звуки).
Язичкові приголосні.
4. у знач. ім. язичко́ві, вих, мн. Клас паразитичних безхребетних тварин типу членистоногих.
Словник української мови (СУМ-11)