яровизатор
ЯРОВИЗА́ТОР, а, ч., с. г.
1. Приміщення для яровизації (у 2 знач.).
Наша бригада споруджувала їдальню на другій дільниці, ізолятор для хворих тварин, ярови-затор для картоплі (Роб. газ., 5.I 1961, 2).
2. Той, хто проводить яровизацію (у 2 знач.).
Організувати підготовку кадрів колгоспних яровизаторів (Рад. Укр., 28.II 1947, 3).
Словник української мови (СУМ-11)