євшан-зілля
ЄВША́Н-ЗІ́ЛЛЯ, я, с., нар.-поет. Степовий, запашний полин.
Чому не видно ніде євшан-зілля, яке навертає людину на розум? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6);
*У порівн. Під рукою в мене знайшлась фіолетова материнка, я розтерла її між пальцями і понюхала, наче євшан-зілля (Вільде, Троянди.., 1961, 206).
Словник української мови (СУМ-11)