єзуїт

ЄЗУЇ́Т, а, ч.

1. Член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», що є найреакційнішою і найвойовничішою організацією католицької церкви.

З’явившись для боротьби з протестантами у 1564 р., єзуїти ретельно взялись за підвищення рівня релігійного життя у Польщі (Від давнини.., І, 1960, 154).

2. перен. Про підступну, підлу, лицемірну людину.

Значення в інших словниках

1. єзуїт — єзуї́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. єзуїт — -а, ч. 1》 Член католицького чернечого ордену "Товариство Ісуса". 2》 перен. Про підступну, підлу, лицемірну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. єзуїт — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм.  Словник синонімів української мови
4. єзуїт — Єзуї́т, -та; єзуї́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. єзуїт — Єзуїт, -та м. Езуитъ. Болить серце, як згадаєш: старих слав'ян діти впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. Шевч. 175.  Словник української мови Грінченка