єхидний

ЄХИ́ДНИЙ, а, е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину).

[Xрапко:] Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною… (Мирний, V, 1955, 203);

Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (Довж., І, 1958, 191);

// Який містить у собі таємний намір зачепити, образити.

Максим єхидним голоском зупинив свого друга (Смолич, Мир.., 1958, 65);

Єхидна посмішка світилась в очах вершників (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 18).

Значення в інших словниках

1. єхидний — Злий, хитрий, лукавий, в'їдливий, недоброзичливий, зловмисний, злобний, радий підштрикнути, б.з.|зло|вредний; (усміх) іронічний, зловтішний, глузливий; (- слово) їдкий, сповнений їді; яхидний.  Словник синонімів Караванського
2. єхидний — див. злий  Словник синонімів Вусика
3. єхидний — Лукавий, ниций, підступний, падлюка, падлючий, паскуда, паскудний, підлота, підлотний, див. сволоч  Словник чужослів Павло Штепа
4. єхидний — єхи́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
5. єхидний — -а, -е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину). || Який містить таємний намір зачепити, образити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. єхидний — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся..  Словник синонімів української мови
7. єхидний — Єхи́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. єхидний — Єхидний, -а, -е Ехидный. К. Бай. 137. К. Кр. 12, 27.  Словник української мови Грінченка